Дитяча світова література, міфологія.

Дитяча література… Багато років письменники, критики, літературознавці, читачі намагаються знайти відповідь на питання: у чому її головна місія? Чим вона відрізняється від дорослої? Як потрібно писати для дітей? Певно, ці питання із категорії, так званих, вічних, бо кожне покоління відповідає на них по-своєму. Тривалий час вважалося, що книга для дітей має повчати, передавати досвід поколінь, виховувати. Дорослі ніби стояли над дітьми, намагаючись донести до їхньої свідомості вічні істини та відомості про буття. Згодом, приблизно із середини минулого століття, ситуація змінилася: діти на повний голос заявили про те, що вони нічим не гірші за дорослих, а може, кращі й розумніші. У вічному конфлікті батьків і дітей дитяча література стала на бік останніх. Про це свідчать хоча б герої Астрід Ліндгрен або Крістіни Нестлінгер. І тоді вже дорослі відчули, що діти їх не розуміють.

Але дитяча книга — не лише засіб виховання, її місія — не лише виховувати і розважати. Це — унікальна можливість спілкування між людьми. Передаючи не лише знання, а й емоційний заряд любові, який рівною мірою необхідний кожному у будь-якому віці, звертаючись як до дитини, так і до дорослого зарубіжна дитяча література останніх двох десятиліть ніби стерла невидимі грані між дитинством і дорослістю. Про це свідчать книги Філіпа Пулмана, Девіда Амонда, Жаклін Уілсон (Англія), Ульфа Старка і Марії Гріпе (Швеція), Йона Колфера (Ірландія) і Клауса Гагерупа (Норвегія), Корнелії Функе і Пауля Маара (Німеччина), Юти Трайберг (Австрія) і Енн Брашерес (США). При усьому різноманітті жанрів сучасної дитячої літератури зарубіжжя досить важко визначити ту вікову категорію, до якої звертаються ці автори, адже вони однаково цікаві і дітям, і дорослим. Ці книги краще за все можна визначити англійським висловом — «for young adults» — «книги для юних дорослих», «книги для тих, хто дорослішає». Саме так пропонуємо назвати виставку творів сучасної зарубіжної літератури для дітей, де можна представити твори Філіпа Пулмана, Жаклін Уілсон, Йона Колфера, Корнелії Функе, Марії Гріпе, Ульфа Старка (Додаток 1, інші назви «До шістнадцяти років…», «Пишуть сьогодні для тебе…», «Сучасники Гаррі Поттера»). Вважаємо, що така виставка буде цікавою для читачів-учнів 5-9 класів, оскільки на ній будуть представлені твори різних жанрів на будь-який читацький смак. Добре було б лишити біля виставки книгу відгуків, де читачі можуть поділитися своїми враженнями про ту чи іншу книгу або автора, а також порекомендувати її ровесникам.

Якщо запитати будь-кого, яку книгу із сучасної дитячої зарубіжної літератури він може назвати, відповідь не важко передбачити: «А! «Гаррі Поттер!». Незважаючи на полярність думок (від обожнювання до різкого неприйняття), які викликав герой Джоани Ролінг, мусимо визнати, що маємо дякувати малому чарівнику, кумиру сучасних дітей. По-перше, він знову привернув дитячу увагу, розбещену телебаченням, комп’ютерними іграми та Інтернетом, до книги. По-друге, врешті-решт з’явився герой, який, попри всі свої чаклунські здібності, виявився близьким та зрозумілим дітям своїми переживаннями, страхами, проблемами, допомігши їм краще зрозуміти себе і світ, в якому вони живуть. А якщо для цього жанр реалізму — затісний, то чому б не покликати на допомогу магію і чаклунство, вдало перемішавши жанри фентезі і соціальну сатиру, детектив і психологічну прозу, захоплюючий з першої до останньої сторінки сюжет і серйозні філософські роздуми про вічні цінності і проблеми буття.