Публікації

Дитсадок “Малятко” це чудовий заклад дошкільного навчання у місті Києві

Навчання – складний процес, його ефективність забезпечується попереднім прогнозуванням педагогічної діяльності. Проектування особистісно-орієнтованої системи навчання передбачає:
– Визнання учня основним суб’єктом процесу навчання;
– Визначення мети проектування – розвиток індивідуальних здібностей кожного учня;
– Визначення засобів, що забезпечують реалізацію мети, що поставлена, шляхом виявлення та структурування індивідуального досвіду учня, його цілеспрямованого розвитку в процесі навчання.

Для того щоб реалізувати модель дошкільного виховання , підготовки дітей до навчально-пізнавальної діяльності у спеціалізованій профільній школі необхідно:
а) створити умови для найбільш повного розкриття особистісних
якостей та здібностей кожної дитини, цілеспрямовано і систематично використовувати науково обгрунтовані методики процесу їх розвитку;
б) додержуватися принципового положення для особистісно-орієнтованого навчання, порівнювати стан розвитку з її ж попереднім станом, тобто визначати динаміку розвитку дитини в порівнянні з самим собою, а не з іншими.
Головними факторами особистісно-орієнтованої підготовки дошкільників до навчально-пізнавальної діяльності в загальноосвітніх школах з профільним навчанням є:
• розробка на діагностичній основі індивідуальних програм розвитку кожної дитини, оперативне коригування цього процесу, співпраця з батьками, педагогічна організація навколишнього середовища;
• опора в навчально-виховному процесі на суб’єктний досвід дитини (індивідуальний розвиток, пов’язаний з соціокультурним оточенням, сімейними традиціями, матеріальним забезпеченням і т.д.), його індивідуальні здібності і можливості;
• активне застосування у навчально-виховному процесі творчих видів дитячої діяльності;
• діалогічна форма педагогічного процесу;
• використання таких форм організації навчання, які органічно відповідають віковим особливостям дітей;
• педагогічне ставлення до дошкільної підготовки не як до процесу накопичення знань, а як до засобу духовного збагачення особистості, її становлення як громадянина своєї держави;
• диференційований підхід до змісту навчально-виховної роботи та її методичного забезпечення;
• безумовна педагогічна підтримка в навчально-пізнавальному процесі та в становленні унікальності особистості кожної дитини без винятку.

Отже, важливим принципом сучасного дошкільного виховання є орієнтація на особистість дитини.
Реалізація особістісно-орієнтованої підготовки дітей до навчально-пізнавальної діяльності у школі вимагає докорінної зміни спрямованості педагогічного процесу. Потрібно відмовитися від навчання, що будується на суб’єкт-об’єктних відносинах між дитиною та педагогом, від процесу нормованого, жорстко регламентованого і перейти до навчання індивідуальної пізнавальної діяльності дитини, з її корекцією і педагогічної підтримкою.
Завдання особістісно-орієнтованої підготовки в навчально-пізнавальної діяльності у школі – допомогти кожній дитині, з урахуванням її індивідуального суб’єктного досвіду пізнання, вдосконалювати свої індивідуальні здібності, розвиватися як особистості.

Сприятливі умови для особистісно-орієнтованого індивідуалізованого навчання створюються авторськими освітніми програмами, що базуються на обліку всього розмаїття індивідуальних потреб дитини, створення на основі прогностичної моделі її перспективного розвитку. Саме це є умовою глибинного удосконалення навчально-виховного процесу, запобігання поверхових і формальних змін, які зараз часто зустрічаються в масовій освітній практиці дошкільного виховання .

Індивідуалізація підготовки дітей до навчання в загальноосвітніх закладах з профільним навчанням – це ставлення педагогів до дитини як до індивідуальності.

Важливими складовими в підготовці дитини до навчально-пізнавальної діяльності в загальноосвітній школі з профільним навчанням є:
– Фізична готовність (повноцінний зір, добре розвинені слухове сприйняття, дрібна моторика рук, координація рухів);
– Особистий розвиток (адекватна самооцінка, об’єктивна оцінка вчинків та дій інших людей, дотримання правил поведінки,
самостійність і т.д.);
– Готовність у сфері спілкування (вміння будувати стосунки з однолітками і дорослими, самостійно організовувати спільну діяльність, справедливо вирішувати конфліктні ситуації, прихильно ставитися до оточуючих);
– Емоційно-вольова готовність (адекватність емоційних проявів і почуттів, вміння докладати вольових зусиль, стримувати імпульсивність, рівновага процесів збудження і гальмування);
– Інтелектуальна готовність (розвинені наочно-образне і логічне мислення, мова, довільна увага, уява, наявність пізнавальної активності, певних знань і уявлень про навколишнє середовище, вміння читати, рахувати й т.п.);
– Мотиваційна готовність (наявність бажання відвідувати школу).
Пізнавальна діяльність в навчальному освітньому комплексі, враховуючи вікові особливості його вихованців, повинна базуватися на ігрової діяльності як провідній.

О.Я. Савченко говорить про те, що інтерес дитини до пізнавальної діяльності викликає у неї радість життя: “Якщо збулася надія малюка на радість від шкільного життя, тоді зміцнюється допитливість, виникає інтерес, який і є сильним мотивом навчання”.
Суттєвою особливістю мотивації пізнавальної діяльності дітей у підготовчий період до навчання є її залежність від вікової зміни потреб. У дошкільному віці провідними є ігрові мотиви. У шкільному віці вони відступають на другий план, поступаючись місцем навчальним мотивів.
Отже, методична забезпеченість підготовки дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі має бути двовершинною. З одного боку, вона повинна спиратися на гру, з іншого – на регламентоване навчання. Гра, як добре відома дитині діяльність, створює оптимістичне сприйняття нею навчання. Емоційне забарвлення оптимістичного світосприйняття проявляється в радості дитини.

Дуже важливо забезпечити єдність, наступність, послідовність навчання і виховання дітей під час занять та гри. Для малюків навчання – це гра, і навпаки – гра – це навчання. Це неподільний процес. Залучення дітей до гри сприяє формуванню умінь і навичок, засвоєнню знань, психічному розвитку в цілому. Організація навчально-виховного процесу у формі гри включає механізм розвитку пізнавальної самостійності, творчості і дозволяє досягти не тільки більш близької (знання, вміння, навички), але і далекої (духовний та інтелектуальний розвиток особистості) цілі навчання.

Організовуючи ігрову діяльність дітей, потрібно дотримуватись наступних правил:
– Завдання-ступені повинні забезпечувати умови для випередження розвитку здібностей;
– Розвиток дитини йде успішно, коли вона самостійно досягає оптимального рівня своїх можливостей;
– Ігри повинні бути різноманітними за своїм змістом;
– Ігри повинні проводитися в атмосфері співтворчості та співдружності;
– Граючи разом з дітьми, дорослі (вчителі, вихователі, батьки) не повинні робити за дітей те, що вони можуть зробити самі;
– Зміст кожної гри визначається змістом навчального матеріалу, передбаченого для навчального заняття;
– Кожна гра містить у собі завдання різної складності, які учні вирішують за допомогою різного розвиваючого і дидактичного матеріалу;
– З метою ознайомлення дитини з різними засобами передачі інформації, завдання пропонується у вигляді усної інструкції, креслення, моделі;
– Завдання гри розташовується в порядку зростання складності;
– Завдання гри забезпечують дітям можливість їх переформування, а також індивідуального темпу їх виконання;
– Завдання гри допускають можливість їх виконання на наступному навчальному занятті, вдома;
– Завдання гри забезпечують можливість практичної перевірки отриманих результатів;
– Ігри дають дітям можливість складати нові варіанти завдань;
– Забезпечують можливість кожній дитині піднятися до оптимального рівня свого розвитку.

Важливим компонентом формування готовності педагогів до створення сприятливих умов підготовки дітей до навчально-пізнавальної діяльності у школі має досягнення позитивних змін в методиці керівництва ігровою діяльністю дошкільнят. Керівництво іграми різних видів має здійснюватися у напрямах забезпечення змістовного, мотиваційного, процесуально-операційного та контрольно-оцінного компонентів навчально-пізнавальної діяльності.
Змістовий компонент. Виходячи з того, що гра цілеспрямовано використовується у підготовці дітей до навчально-пізнавальної діяльності у школі, як метод педагогічного впливу на дошкільників, її зміст має будуватися на пізнавальному матеріалі програми підготовки дітей до школи. Через інтеграцію змісту педагогічно організованої пізнавальної діяльності дошкільнят та різноманітних ігор забезпечується активне, творче використання дітьми в нових умовах тих знань, які формувалися педагогами під час їх підготовки до навчання в школі.

Мотиваційний компонент забезпечується формуванням пізнавального інтересу до змісту гри, активізацією внутрішніх сил дитини на реалізацію мети ігрової діяльності, відповідно до її специфіки. Мотивація творчих ігор пояснюється тим, що в цих іграх, наслідуючи дорослих, дитина формується як творча особистість. Творче наслідування поведінки, особистісних проявів, ставлення до діяльності і до змісту праці дорослих людей – суть мотивації творчих ігор дітей під час їх підготовки до навчання в школі.

Мотиваційний компонент в іграх за готовими правилами, серед яких у формуванні розумової готовності дитини до навчально-пізнавальної діяльності у школі особливо важливі дидактичні ігри, створюється зацікавленим ставленням педагога до розумових зусиль дитини у грі, створенням позитивного іміджу дошкільнят, організацією ситуації успіху для менш розвинених дітей , підтримкою їх досягнень, активізацією бажання затверджуватися у досягненнях власної пізнавальної діяльності.

Процесуально-операційний компонент в експериментальній методиці керівництва грою складається з двох взаємоузгоджених блоків: один з них – блок ігрових дій, другий – способів розумової діяльності, що забезпечують пізнавальну діяльність у контексті гри. Розумові дії визначаються специфікою пізнавального матеріалу, на якому грунтується гра. Розумові дії повинні забезпечуватися цілеспрямованим і послідовним формуванням у дітей раціональних способів здійснення пізнавальної діяльності залежно від її предметної спрямованості (математика, українська мова, англійська мова і т.д.).

Контрольно-оцінний компонент реалізується у формі поопераційного та підсумкового самоконтролю дитини, взаємоперевіркою групи дітей, які разом грають, і контрольно-оцінних дій педагога. Контрольно-оціночні дії ігрового характеру сприяють формуванню у дошкільнят важливих для подальшої навчально-пізнавальної діяльності у школі умінь оцінювати власну розумову діяльність і відповідно коректувати її у напрямку досягнення поставленої мети.
Керівництво ігровою діяльністю з боку педагога є динамічним і багатофакторним процесом. Застосування гри в підготовці дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі здійснюється не тільки з урахуванням специфіки гри як пізнавальної діяльності, але і, що важливо, і з урахуванням особистісних якостей дитини.

Раціональне керівництво грою для педагога є не простим завданням. Тільки спеціальною підготовкою вчителів та вихователів до керівництва грою, як багатокомпонентної діяльністю, можна досягти успіхів у забезпеченні цієї важливої педагогічної умови успішної підготовки дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі.

Визначаючи критерії готовності дітей до здійснення навчально-пізнавальної діяльності у школі з шести років, ми враховували зрушення у всіх компонентах діяльності – мотиваційному, змістовному, процесуально-операційному, контрольно-оціночному.
На основі критеріїв визначені показники та рівні підготовки дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі.
Показники готовності дітей до шкільного навчання, містяться в структурі пізнавальної діяльності. Під показником готовності до здійснення навчально-пізнавальної діяльності у школі з шести років розуміємо кількісну та якісну характеристику окремих компонентів діяльності в єдності з її якісною визначеністю.

Показники, що характеризують мотиваційний компонент: виявлення позитивних емоційних реакцій на пізнавальну ситуацію – пропозиція вихователя підготуватися до навчального заняття, яке зацікавлене сприйняття нового пізнавального матеріалу, втілення бажання виконувати пізнавальне завдання, прагнення до успіху в пізнавальній діяльності і т.д.; наявність пізнавального інтересу – рівень дитячої допитливості, пізнавального ставлення до навколишнього світу, активність дошкільнят у виявленні допитливості.

Показники, що характеризують процесуальний компонент: здатність до розуміння і прийняття навчальних завдань, до утримання їх у пам’яті; ініціативне орієнтування в нових навчальних умовах, прагнення оволодіти загальними способами пізнавальної діяльності; вміння оперативно приступити до пошукових дій, пояснити спосіб їх виконання, здатність спостерігати об’єкти і явища навколишньої дійсності, цілеспрямовано досліджувати їх; довільність поведінки, здатність зберігати працездатність протягом навчального заняття і т.п.

Показники, що характеризують контрольно-оцінний компонент: адекватність реакції дитини на оцінку пізнавальної діяльності у процесі організованих занять, здатність орієнтуватися на результат діяльності, усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки, здатність до самоконтролю, впевненість в собі.
Згідно з показниками підготовленості дітей до навчально-пізнавальної діяльності визначається володіння дітьми українською мовою, наявність інтересу та позитивного ставлення до майбутньої навчально-пізнавальної діяльності, розвиток пізнавальних психічних процесів.
Умовно виділеним трьома рівнями підготовки до зазначеної діяльності (високому, середньому, низькому) надано певні якісні характеристики.

До високого рівня віднесені діти, які виявляють значний інтерес і позитивне ставлення до навчально-пізнавальної діяльності, швидко орієнтуються в поставленій задачі, виявляють досить широкі знання про кожну з груп предметів, які необхідно класифікувати. Називають істотні ознаки предметів з різних груп, проявляють достатню для свого віку вміння визначати різні побутові поняття, оперують цими поняттями в повсякденному житті.

До середнього рівня віднесені діти, які виявляють непрямий інтерес і ставлення до навчально-пізнавальної діяльності, можуть досить впевнено виділити суттєву загальну ознаку в кожній групі однорідних предметів, що класифікуються. Ці діти можуть виконувати операцію класифікації наочно-дієвим шляхом. Узагальнення у вербальному плані, яке важливе для утворення понять, роблять лише за зразком педагога. Узагальнюючим поняттям користуються не досить впевнено.

До низького рівня віднесені діти, які байдуже ставляться до навчально-пізнавальної діяльності, при виконанні класифікації виділяють випадкові ознаки, не роблять розмежування головних і другорядних ознак, диференційоване віднесення окремих об’єктів за їх спільними істотними ознаками до відповідних груп не роблять.

Будучи ланкою онтогенетичного розвитку особистості, підготовка до навчально-пізнавальної діяльності в школі має спиратися на рівень попереднього розвитку дитини і враховувати вимоги наступного ступеня системи освіти.

Тільки повноцінні зміни всіх компонентів пізнавальної діяльності в їх єдності забезпечують необхідний рівень готовності дітей до здійснення навчально-пізнавальної діяльності – в школу з шести років. У свою чергу, повноцінна підготовка дошкільнят до школи можлива лише за умови, коли система навчально-виховної роботи охоплює всі компоненти пізнавальної діяльності.

У процесі створення сприятливих умов підготовки дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі, ми орієнтували педагогів на забезпечення підвищення інтересу дітей до навчально-пізнавальної діяльності, активізація самостійної пошуково-творчої роботи, особистісно орієнтоване спілкування з дітьми і відповідне керівництво ігровою діяльністю, саморозвиток, оволодіння конкретними психолого-педагогічними та методичними знаннями та прийомами індивідуалізованого навчання, створення багаторівневих навчальних програм.

Одним з концептуальних положень підготовки дітей до навчально-пізнавальної діяльності у загальноосвітній школі з профільним навчанням є спрямування навчально-виховного процесу на розвиток і саморозвиток особистості дитини. Зміст індівідуалізованої підготовки до навчання в загальноосвітній школі з профільним навчанням закладається різнорівневими освітніми програмами, які базуються на врахуванні всього розмаїття індивідуальних потреб дитини.

Watch Dragon ball super